понеділок, 5 листопада 2018 р.



Булінг. Кібербулінг. Булер.

Булінг – прояв агресії з подальшим залякуванням особистості і появою можливості її повного підпорядкування собі і своїм інтересам.

·         67% дітей в Україні у віці від 11 до 17 років зазнали цькування (булінгу) за три місяці весни 2017 року.
·         24% дітей стали жертвами булінгу.
·         48% з них нікому не розказували про ці випадки.

Це статистичні дані від ЮНІСЕФ, зібрані у рамках програми «Викресли булінг», головна мета якої полягала в приверненні уваги до проблеми. Це вражаючі факти, і найгірше те, що багато хто й досі сприймає випадки булінгу як «прояв дорослішання».

  
Булінгом називається агресія одних дітей стосовно інших, коли наявні нерівність сил агресора та жертви, агресія має тенденцію повторюватися, при цьому відповідь жертви показує, як сильно її зачепило те, що відбувається. Це тривалий процес свідомого жорстокого ставлення (фізичного і психічного) з боку дитини або групи до іншої дитини або інших дітей.
Отже, три суттєво важливих показника булінгу:
1.Нерівність сил;
2.Повторюваність;
3.Неадекватно висока чутливість жертви.
Булінг різноманітний, це не лише фізична агресія, найчастіше – психологічна.
Як показує практика, форми шкільного булінгу можуть бути різними:
·         систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини);
·         задирство;
·         фізичні і психічні приниження;
·         різного виду знущання;
·         бойкот та ігнорування;
·         псування особистих речей та ін.
Хулігани (булі) надзвичайно винахідливі. Новітній їхній "винахід" — кібербулінг, тобто знущання з використанням електронних засобів комунікації.
Дослідники пропонують таку найзагальнішу класифікацію всіх видів булінгу:
·         1-ша група — прояви, пов’язані переважно з активними формами приниження;
·         2-га група — прояви, пов’язані зі свідомою ізоляцією, обструкцією скривджених.
Соціальна структура булінгу, як правило, має три елементи, а саме:
·         переслідувач (булі);
·         жертва;
·         спостерігач.
Кажучи про форми прояву булінгу, найбільш типові для хлопчиків і дівчаток, слід зазначити, що якщо хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (стусани, поштовхи тощо), то дівчатка більш охоче користуються такими формами тиску, як поширення пліток, виключення з кола спілкування. А втім, ця різниця відносна і схоже, що вона зменшується.
Шкільний булінг — явище системне й комплексне. Тому, окрім лікарів, психіатрів, психологів (які займаються зазвичай уже з тими, хто піддався цькуванню та знущанням з боку своїх однолітків і однокласників), до вивчення й профілактики цього явища повинні, безперечно, долучатись учителі, соціальні педагоги, шкільні психологи.

 «Психологічний портрет жертви / Психологічний портрет агресора»
Ось як визначає типові риси учнів, схильних ставати булі, норвезький психолог Д. Ольвеус:
·         вони відчувають сильну потребу панувати й підпорядковувати собі інших учнів, переслідуючи власні цілі; вони імпульсивні й легко шаленіють;
·         вони часто зухвалі та агресивні в ставленні до дорослих (передусім батьків і вчителів);
·         вони не виявляють співчуття до своїх жертв;
·         якщо це хлопчики, вони зазвичай фізично сильніші за інших.
Типові жертви булінгу також мають свої характерні риси:
·         вони полохливі, вразливі, замкнуті й соромливі;
·         вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасній мають низьку самоповагу;
·         вони схильні до депресії й частіше за своїх ровесників думають про самогубство;
·         вони часто не мають жодного близького друга та успішніше спілкуються з дорослими, ніж із однолітками;
·         якщо це хлопчики, вони можуть бути фізичнослабшими за своїх ровесників.
Ці риси є водночас і причиною, і наслідком булінгу. У той самий час, на думку окремих дослідників, відтворити типовий портрет агресора та жертви неможливо.
Деякі психологи фіксують увагу не стільки на індивідуальних властивостях дитини, скільки на її місці в групі. Ті діти, які активно не включені в групові процеси, тримаються осібно, менш товариські, як правило, є аутсайдерами і їх (інколи більш обдарованих і талановитих) не люблять у групі. У таких випадках знаходиться хтось, хто бере на себе роль виконавця групової волі. У результаті виникає булінг.
Говорячи про спостерігачів (ким би вони не були), учені відзначають такі їх типові характерні риси, як відчуття провини і відчуття власного безсилля.

 «Кібербулінг», «Булер»
Тренер. Кібербулінг або інтернет-мобінг – це сучасна форма агресії, яка набула поширення з появою мобільних телефонів, інтернету. Будь-які її форми мають на меті дошкулити, нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства (на відміну від булінгу). «Зброєю» булера стають соціальні мережі, форуми, чати, мобільні телефони тощо.
На жаль, така форма цькування набирає все більших обертів. Часто діти не розуміють, як можуть захиститися від кібербулінгу. Більш того, батьки самі часто не розуміють, як себе поводити і яким чином захистити дитину. А якщо врахувати швидкість поширення негативу в інтернеті, декому може здатися, що з проблемою нереально впоратися.
Причини кібербулінгу
Причин у агресії безліч, вона може бути вмотивованою чи непередбачуваною. У реальності чи в інтернеті практично однаково розкриваються стосунки «агресор-жертва». Механізм їх взаємодії фактично ідентичний. Так само часто ворожнеча з реального світу переходить у віртуальний. Діти можуть знати, хто знущається над ними в інтернеті. Булінг сьогодні стає кібербулінгом.
Але найстрашніше те, що нападати можуть незнайомці, які переслідують свої мерзенні цілі. В інтернеті дуже просто бути анонімним, що підвищує шанси стати жертвою знущання, бо анонімність передбачає безкарність.
Залякування може відбуватися у будь-яку годину доби та в будь-якому місці. Найгірший сценарій, коли це трапилось у момент самотності дитини. Адже може здатися, що виходу немає.

Різновиди кібербулінгу
Використання особистої інформації – викрадення паролів від приватних сторінок, електронної пошти для подальших погроз чи розповсюдження спаму.
Анонімні погрози – анонім надсилає листи погрозливого змісту довільного або цілеспрямованого характеру, особлива ознака – наявність ненормативної лексики та груба мова.
Телефонні дзвінки з мовчанням. Не тільки погрози лякають. Мовчання чи жахання в слухавку бентежать дитину, вона не знає як і, головне, від чого потрібно захищатись.
Переслідування – це може бути елемент фізичного переслідування, залякування досягається шляхом розсилки повідомлень на електронну пошту чи телефон. Шкідники можуть збирати інформацію про жертву, слідкуючи за її повідомленнями в соцмережах – фото, селфі з місця подій, розповіді про своє життя.
Увага! Свідомо та відповідально оцінюйте все, що викладаєте до мережі! Все може бути використаним проти вас.
Тролінг – розміщення провокаційних повідомлень в мережі для привернення уваги та збудження активності, що може спричинити конфлікт (флеймінг).
Хепі-слепінг (happy slapping) – насильство заради розваги, актуальне здебільшого для фізичного цькування, проте в інтернеті також актуально, коли мова йде про моральне насильство. Яскрава особливість – звичка знімати насильство на камеру для подальшого розповсюдження в мережі.
Сексуальні посягання – з появою інтернету сексуальні збочення вийшли на новий рівень. Педофіл, замаскувавшись під фейковим ім'ям чи прикинувшись другом батьків, може запросити дитину на зустріч чи вивідати в неї час та місце, коли вона буде сама.
Як виявити ознаки кібербулінгу
Кібермоббінг має декілька проявів, жоден з яких не можна ігнорувати:
·         відправка погрозливих та образливого змісту текстових повідомлень;
·         розповсюдження (спам) відео та фото порнографічного характеру;
·         троллінг (надсилання погрозливих, грубих повідомлень у соціальних мережах, чатах чи онлайн-іграх);
·         демонстративне видалення дітей зі спільнот у соцмережах, з онлайн-ігор;
·         створення груп ненависті до конкретної дитини;
·         пропозиція проголосувати за чи проти когось в образливому опитуванні;
·         провокування підлітків до самогубства чи понівечення себе (групи смерті типу “Синій кит”);
·         створення підробних сторінок у соцмережах, викрадення даних для формування онлайн-клону;
·         надсилання фотографій із відвертим зображенням (як правило, дорослі надсилають дітям);
·         пропозиції до дітей надсилати їх особисті фотографії відвертого характеру та заклик до сексуальних розмов чи переписок за допомогою месенджерів.

     Один зі страшних снів батьків – отримати телефонного дзвінка, в якому повідомляється, що їх дитина побила когось чи образила. Найчастіше про це інформує класний керівник, соціальний педагог чи батьки ображеного учня. Складно правильно зреагувати на таке повідомлення. Важко зрозуміти, кому вірити та як себе поводити, коли запущено конфліктний сценарій у стосунках між дітьми.
     Сьогодні ініціатора агресивної поведінки, направленої проти іншого учня, часто називають булером (з англ. bully – хуліган), а цілеспрямоване гноблення когось з колективу – булінг.
                            Як зрозуміти, чи є дитина булером
     Булерами стають ті діти, які ростуть без заборон, не сприймають авторитет батьків. Але разом з тим їх головна проблема – бажання відчути підтримку та повагу дорослих. Якщо це прагнення не реалізоване, воно породжує агресію, яку треба на комусь зганяти.
     Більшість булерів – це діти-нарциси, які не спроможні у момент агресії відчути емоції інших, але хочуть довести свою зверхність. Запропонуйте батькам проаналізувати поведінку дитини, аби виявити ознаки агресії. І хай запитають у себе – чи достатньо приділяють вони уваги синові, доньці?
Ознаки булера:
·         фізично та соціально більш енергійний за своїх однолітків;
·         не вміє сприймати відмову;
·         має середню чи високу самооцінку;
·         часто проявляє ознаки егоїзму чи нарцисизму;
·         ймовірно, став жертвою у минулому;
·         сприймається лідером у колі однолітків;
·         буває імпульсивним;
·         його легко вивести з себе;
·         не вистачає співчуття до інших;
·         має не надто високий емоційний інтелект;
·         полюбляє агресивні спортивні ігри.
     Якщо подібні риси проявляються та паралельно надходять повідомлення, що у класі знущаються над кимось, є серйозний привід поговорити з вашою дитиною. Звісно, багато з цих характеристик показують типового лідера, але нездорове посилення тої чи іншої ознаки є тривожним сигналом.

Немає коментарів:

Дописати коментар