середа, 12 грудня 2018 р.

Урок 2


Тема. Память як психічний процес. Діагностика пам’яті. Механізми запам’ятовування та забування. Прийоми мнемотехніки.
Пам'ять як психічний процес
Образи предметів і явищ, що виникають у процесі відчуття, сприймання, а також пов’язані з ними думки, емоції, дії не зникають безслідно, а фіксуються і зберігаються в мозку людини.
Пам'ять – це психічний процес, призначений запам’ятовувати, зберігати і при потребі відтворювати інформацію.
Це здатність людського мозку тривалий час зберігати інформацію про події оточуючого світу, реакції організму, та використовувати цю інформацію в свідомому житті для організації діяльності.

ВИДИ ПАМ’ЯТІ
Існують різні види пам’яті, залежно від критерію класифікації.

 Так, залежно від того, що запам'ятовують і відтворюють, розрізняють за змістом чотири різновиди пам'яті: образну, емоційну, рухову і словесно-логічну.

Суть ОБРАЗНОЇ ПАМ'ЯТІ - у запам'ятовуванні образів, уявлень конкретних предметів, явищ, їхніх властивостей, наочно даних зв'язків І відношень між ними. Образна пам'ять - це пам'ять на зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові образи. У ній зберігаються картини навколишнього світу, звуки, запахи, які колись сприймала людина Залежно від того, якими аналізаторами людина сприймає об'єкти під час їхнього запам'ятовування, образна пам'ять буває:
·         зоровою,
·         слуховою,
·         тактильною,
·         нюховою, тощо.
РУХОВА ПАМ'ЯТЬ виявляється в запам'ятовуванні й відтворенні людиною своїх рухів. Вона є основою формування різних умінь і навичок, засвоєння усної та письмової мови, комплексів рухів тощо. Саме рухова пам'ять дає нам змогу думати про щось стороннє тоді, коли ми відчиняємо двері власного будинку.
ЕМОЦІЙНА ПАМ'ЯТЬ полягає в запам'ятовуванні та відтворенні людиною своїх емоцій і почуттів.
Запам'ятовують не так емоції, як предмети та явища, що їх викликають. Пам'ять на емоції та почуття наявна вже у піврічної дитини і досягає повного розквіту в 3-5 років. Спогади дитинства найчастіше пов'язані з глибокими переживаннями. Загалом яскраві, емоційно насичені події можуть зберігатися в пам'яті дуже довго. Потрібно зазна­чити, що запам'ятовується насамперед емоційно забарвлена інформація.
СЛОВЕСНО- ЛОГІЧНА пам'ять полягає в запам'ятовуванні ду­мок, понять, суджень, умовиводів, які відображають істотні зв'язки і відношення предметів і явищ, їхні загальні властивості.
На відміну від образної, рухової та емоційної пам'яті, яка є і у тварин, словесно-логічна пам'ять є специфічно людською пам'яттю на думки, судження, закономірності і зв'язки між предметами та явищами дійсності.
Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана із мовленням і мисленням. Вона формується разом з ними і досягає свого завершеного вигляду пізніше від рухової, емоційної та образної. За допомогою словесно-логічної пам'яті можна зберігати й відтворювати вербальну інформацію. Можливе і дослівне запам'ятовування текстів, і запам'я­товування тільки їхнього змісту - тоді відтворення є реконструкцією тексту, переходом від узагальнених характеристик матеріалу до деталей.
Згодом сліди в словесно-логічної пам'яті дещо трансформуються, пригасають, але загалом ознака цього виду пам'яті - точність і залежність від волі людини.


Види пам’яті залежно від наявності мети діяльності поділяють на:


Ø  мимовільну (мимовільна пам'ять здійснюється без мети, без вольового зусилля запам’ятати та відтворити. Цей вид пам'яті виникає в ранньому дитинстві й обслуговує процес набуття дитиною певних навичок. Та й кожного дня, йдучи вулицею, в нашому мозку без особливих зусиль залишаються образи отоючого світу. Мимовільна пам'ять є підґрунтям для виникнення довільної, що починає розвиватися набагато пізніше, і удосконалюється у взаємодії з нею).
Ø  довільну (довільна пам'ять передбачає наявність чітко визначеної мети щось запам’ятати, відтворити, пригадати. Головним знаряддям цієї памяті є мова: людина використовує слово як самоінструкцію для запам’ятовування).
Залежно від часу зберігання матеріалу пам'ять поділяють на сенсорну, короткочасну і довготривалу.

Миттєва, або сенсорна пам'ять - це пам'ять тих сенсорних органів, на які надійшла інформація. Образ, який виник у результаті збудження рецепторів якимось одиничним впливом, не зникає відразу, а існує в тій самій формі, у якій виник, поступово згасаючи в межах однієї секунди для зорової системи і набагато довше для слухової. Зображення і далі ніби стоїть перед очима, а звук звучить у вухах, попри те, що стимул уже зник. У миттєвій пам’яті інформація зберігається дуже короткий час (від 0,3 до 2 секунд).
Короткочасна пам'ять - це пам'ять, що обслуговує поточну роботу з образами, поняттями і словами. КЧП характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і нетривалим зберіганням. Час збереження матеріалу в короткотривалій пам'яті - близько 30 секунд. У разі повторення матеріалу в межах цього часу він може зберіга­тися в ній набагато довше.
Обсяг короткотривалої пам'яті становить 7±2 одиниці збереження. Під одиницями тут розуміють не тільки окремі букви, цифри або звуки, а й їхні групи. Отже, щоб запам'ятати більшу кількість елементів, їх можна об'єднати в групи, однак усе-таки зі збільшенням кількості елементів, що входять у групу, число груп, що зберігаються в короткотривалій пам'яті, зменшується. Особливим видом КЧП є оперативна пам'ять, яка забезпечує запам'ятовування І відтворення оперативної інформації, потрібної для використання в поточній діяльності.
Наприклад, утримання в думці певного числа на уроці математики, чи формули; виклик оператором міжміського зв'язку абоне­нта для переговорів тощо. Оперативна пам'ять задіяна в дитячій грі в "зіпсований телефон".
Довготривала пам'ять – це найскладніший вид пам’яті, що зберігає людський досвіді, забезпечує довгочасне зберігання матеріалу на наступне використання в діяльності. У нього надходить матеріал з короткотривалої пам'яті, але він не перебуває там у незмінному вигляді. Цей матеріал безперервно перетво­рюється: узагальнюється, класифікується, об'єднується в смислові групи.
Розглянуті види пам’яті взаємопов’язані як змістом того, що запам’ятовується і відтворюється, так і метою діяльності, тривалістю зберігання інформації. Зокрема, словесно-логічна пам'ять є також мимовільною чи довільною; водночас вона обов’язково є короткочасною чи тривалою.
 Память, як процес, має свої закономірності.

Процеси пам’яті
Розрізняють такі головні процеси пам'яті: запам'ятовування, зберігання, відтворення та забування.









Запам’ятовування - це утворення й закріплення тимчасових нервових зв'язків. Що складніший матеріал, то складніші й ті тимчасові зв'язки, які утворюють підґрунтя запам'ятовування.

Процес запам'ятовування - активний процес, під час якого з початковим матеріалом відбуваються певні дії. Процес запам'ятовування починається в короткочасній пам'яті (КЧП) і завершується в довготривалій пам'яті (ДТП). 

Запам'ятовування, як і інші психічні процеси, буває мимовільним і довільним.
Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. На мимовільне запам'ятовування впливають яскравість, емоційна забарвленість предметів. Усе, що емоційно сильно впливає на нас, ми запам'ятовуємо незалежно від свого наміру запам'ятати. Мимовільному запам'ятовуванню сприяє також наявність інтересу. Усе, що цікавить, запам'ятовується значно легше й утримується в нашій свідомості впродовж тривалішого часу, ніж нецікаве.
Довільне запам'ятовування відрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву. Воно має цілеспря­мований характер, у ньому використовують спеціальні засоби та прийоми запам'ятовування.
Залежно від ступеня розуміння запам'ятовуваного матеріалу довіль­не запам'ятовування буває механічним і осмисленим (логічним).
Механічним є запам'ятовування без розуміння суті. Воно призво­дить до формального засвоєння знань.
Осмислене (логічне) запам'ятовування спирається на розуміння матеріалу в процесі роботи з ним, оскільки тільки працюючи з матеріа­лом, ми запам'ятовуємо його.
Умовами успіху довільного запам'ятовування є дієвий характер засвоєння знань, інтерес до матеріалу, його важливість, установка на запам'ятовування тощо.
Зберігання – це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку протягом тривалого часу.
Про ефективність зберігання роблять висновок опосередковано – за показниками відтворення. Збереження означає наявність інформації в довготривалій пам'яті (йтиметься саме про неї), що не завжди пов'язане з її доступністю для свідомості.
Процеси пам'яті тісно взаємопов'язані. Певною мірою забування є функцією від запам'ятовування - що краще матеріал запам'ятали (а це залежить від перерахованих вище чинників), то менше його забувають. Однак забування може мати і власні, окремі причини. Загалом, що рідше матеріал залучають до активної діяльності, то менш доступним він є. За інших однакових умов він старіє - втрачаються знання, розпадаються навички, згасають почуття.
Відтворення – процес памяті, що проявляється в актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам’ятовуванні.
 Це один з головних процесів пам'яті. Воно є показником міцності запам'ятовування й водночас наслідком цього процесу. Засадою для відтворення є активізація раніше утворених тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку. Відтворення матеріалу, який зберігається в довготривалій пам'яті, полягає в переході його з довготривалої пам'яті в короткотривалу, тобто актуалізація його у свідомості. Відтворення залежить від процесів запам'я­товування і забування, але має також свої особливості та механізми. Відтворення може мати три форми - впізнавання, пригадування і спогади.

Простою формою відтворення є впізнавання. Впізнавання - це відтворення, що виникає під час повторного сприймання предметів. Впіз­навання буває повним і неповним. Під час повного впізнавання повторно сприйнятий предмет відразу ототожнюють з раніше відомим, повністю відновлюються час, місце та інші деталі попереднього стикання з ним. Повне впізнання наявне, якщо зустріли добре знайому людиною або коли йдемо добре відомими вулицями тощо. Для неповного впізнання характерна невизначеність, труднощі співвіднесення об'єкта, який сприймаємо, з тим, що вже знайомий нам у попередньому досвіді. Впізнавати легше, ніж пригадувати. Наприклад, учень не може пригадати відповіді на запитання вчителя, коли ж вчитель називає варіанти відповіді, школяр легко впізнає правильну відповідь. («Я ж так і хотів сказати»).
Складнішою формою відтворення є згадування (довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль). Особливість зга­дування в тому, що воно відбувається без повторного сприйняття того, що відтворюється. Згадування може бути довільним, коли воно зумовлене актуальною потребою відтворити потрібну інформацію (наприклад, пригадати правило під час написання слова або речення, відповісти на запитання), або мимовільним, коли образи або відомості спливають у свідомості без будь-яких усвідомлених мотивів.
Особливою формою довільного відтворення запам'ятованого матеріалу є пригадування. Це - складний процес пам'яті, що являє собою пошук необхідного матеріалу в довготривалій пам'яті.
Потреба в пригадуванні виникає тоді, коли в певний момент не вдається пригадати те, що необхідно. У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолати об'єктивні та суб'єктивні труднощі, пов'язані з неможливістю згадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації попередніх вражень, до різних мнемонічних дій.
Одним із різновидів довільного відтворення є спогади - це локалізовані в часі та просторі відтворення образів нашого минулого. У спогадах людина співвідносить минуле життя із суспільними подіями.
Усе, що людина запам'ятовує, з часом поступово забувається. Забу­вання - процес, зворотний до запам'ятовування. Забування виявляється в тому, що втрачається чіткість запам'ятованого, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, воно стає неможливим і, нарешті, унеможлив­люється впізнання. Забування - процес поступовий, базується на послабленні й пору­шенні раніше утворених умовних зв'язків. Що менше вони закріплені, то швидше згасають і забуваються.
Найбільший відсоток забування наявний відразу після заучування матеріалу. Для тривалого утримання в пам'яті інформації важливо від самого початку забезпечити міцне запам'ятовування й закріплення через повторення в перші дні після того, як її було отримано.
Індивідуальні особливості пам’яті
У пам'яті людей є значні індивідуальні відмінності. Вони виявляються у відмінностях продуктивності процесів пам'яті; у переважанні пам'яті тієї чи іншої модальності; у відмінностях у рівні розвитку різних типів пам'яті.
Індивідуальні особливості пам'яті:
• швидкість запам'ятовування визначається кількістю повторень (або часом), що потрібні людині для запам'ятовування нового матеріалу;
• точність запам'ятовування визначають відповідністю відтвореного тому, що запам'ятовували, та кількістю допущених помилок;
• міцність запам'ятовування виявляється в тривалості збереження завченого матеріалу (або в повільності його забування);
• готовність до відтворення виявляється в тому, як швидко та легко в потрібний момент людина може пригадати необхідні їй відомості.

Кожна людина має індивідуальні особливості як пам’яті загалом, так і процесів запам’ятовування та відтворення інформації окремо. Діагностика пам’яті дозволить дізнатися який вид пам’яті домінує, в результаті це дозволить правильно організовувати свою роботу, навчання; знати й використовувати ті методи і засоби, які допоможуть краще запам’ятати та відтворити потрібну інформацію. А прийоми мнемотехніки дозволяють запам’ятовувати більше і краще необхідної інформації. Таке запам’ятовування схоже на образне конспектування: запам’ятовується найважливіше у вигляді зорових образів. Мнемоніка може повністю замінити традиційні паперові шпаргалки. Але не відміну від них, ці «шпаргалки» - невидимі, і можуть зберігатися в пам’яті протягом всього життя.
Ми повинні знати і використовувати можливості нашого мозку. Використання мнемічних прийомів може допомогти значно полегшити завдання запам'ятовування інформації, зробити цей процес не тільки швидким і ефективним, але й приємним, зрозумілим і цікавим. Особливо важливо це для тих, хто бере участь у навчальному або науковому процесі.
Діагностика памяті – це процес встановлення індивідуальних особливостей функціонування механізмів памяті.
Для діагностики пам’яті існує дуже багато методик, розроблених дослідниками механізмів памяті. Це й прості у використанні методи і складні лабораторні експерименти. На уроці ми розглянемо такі методики як «10 слів», «Пам'ять на образи» та «Піктограма», за допомогою яких продіагностуємо особливості памяті.

Прийоми мнемотехніки
Мнемоніка (з гр. «мистецтво запам’ятовувати») використовується цей термін для означення візуалізації (у вигляді зображень, набору символів чи предметів) певного об’єкта, суб’єкта чи явища, що достатньо описує його і полегшує його запам’ятовування чи ідентифікацію. Мнемотехніка – сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування потрібної інформації і збільшують об’єм пам’яті шляхом утворення асоціацій (зв’язків). 
Техніка мнемоніки полегшує запам’ятовування лише в тих випадках, коли придумані асоціації запам’ятовуються легко і просто. Технічний арсенал сучасної мнемотехніки складається із сукупності уніфікованих  (спрощених) прийомів запам’ятовування, що дозволяють запам’ятовувати різні дані однотипно. Основний спосіб запам’ятовування – прийом утворення асоціацій (сукупності образів, кодуючи елементи інформації, яка запам’ятовується).
У сучасному трактуванні мнемоніка означає всю сукупність прийомів і методів запам’ятовування інформації, що використовуються в тій чи іншій системі. А термін мнемотехніка трактується як практичне використання конкретних методів мнемоніки.

ОСНОВНІ ПРИЙОМИ МНЕМОТЕХНІКИ:
1.     Утворення смислових фраз із перших літер інформації, що запам’ятовується
       Наприклад:
Баба Варка Мила Фартухом Підлогу (губні приголосні).
Де Ти ЗїСи Ці ЛиНи (зубні приголосні).
Каждый Охотник Желает Знать Где Сидят Фазаны
Кот ослу, жирафу, зайке голубые сшил фуфайки (кольори веселки: червоний, оранжевий, жовтий, зелений, голубий, синій і фіолетовий).
Мы Все Знаем: Мама Юли Села Утром На Пилюли (планети Сонячної системи: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон (з 2006 року карликова планета)).

2.     Римування. (придумування віршів або слів, що допомагають запам’ятати складне правило) Наприклад:
Не забудь, не забудь,
Що при частках казна-, хтозна-,
Будь-, небудь- пишеться дефіс. (українська мова)
Меркурий — раз, Венера — два-с,
Три — Земля, четыре — Марс,
Пять — Юпитер, шесть — Сатурн,
Семь — Уран, восьмой — Нептун. (астрономія)
Сначала вода,
Потом кислота,
Иначе случится
Большая беда.
(хімія: при готуванні розчинів за технікою безпеки кислота ллється у воду, а не навпаки).
3.     Знаходження яскравих незвичайних асоціацій, які поєднуються з інформацією, що запам’ятовується.
Медиана — это обезьяна (лазает по сторонам, делит их пополам).
Моя дівчина вища, товща, краща.
Мій хлопець нижчий, дужчий, важчий.
Для полегшення запам’ятовування таблиці Мєндєлєєва придумується історія, де елементи стають ніби героями розповіді:
 «Воду родную (Водород) смешали с Гелем (Гелий), чтобы Лить (Литий). Да, Бери и лей (Бериллий) в сосновый Бор (Бор), где из-под Угла родного (Углерод) выглядывает Азиат (Азот), причем с такой Кислой рожей (Кислород), что Вторично (Фтор) не хотелось смотреть. Но Не он (Неон) был нам нужен, поэтому мы отошли На три (Натрий) метра и попали в Магнолию (Магний), где Алю в мини (Алюминий) юбке намазали Кремом (Кремний) с содержанием Фосфора (Фосфор), чтобы она перестала быть Серой (Сера). После этого Аля взяла Хлорку (Хлор) и помыла корабль Аргонавтов (Аргон).
4. Метод розташування предметів - спосіб запам'ятовування предметів за допомогою фіксації їх місця розташування. Цей метод можна також використовувати для запам'ятовування різних предметів, які асоціюються з певним місцем. Описаний вище метод сприяє запам'ятовуванню тому, що він дозволяє групувати не пов'язані між собою предмети в мають сенс послідовності.
5. Знаходження зв'язку між цифрами, літерами та образами.
Цей метод широко використовується для запам'ятовування чисел. Слова мають для нас більше сенсу, ніж числа, а цей спосіб якраз допомагає "перевести" числа в слова. Наприклад: 2 - л (лебідь), 4 - ч, 6 - б, 7 - к (коса), 8 - у, 9 - д, 0 - о і т.д.  Підставляючи до наявних буквеним значеннями цифр інші літери, ми легко запам'ятаємо вийшли слова: 67 - бук, 90 - будинок і т.д.
6. Використання картинок. Суть цього методу полягає в перекладі імен власних, різних назв і думок в картинки на основі їх звучання або смислового значення для поліпшення запам'ятовування.
7. Використання ланцюжків. При запам'ятовуванні будь-якого списку потрібно пов'язати кожен предмет з подальшим допомогою виникаючих асоціацій.
8. Методи запам’ятовування чисел:
-          закономірності;
-          знайомі числа (легше запам’ятовуються числа добре знайомі і логічно пов’язані. Наприклад, коди доступу до ПК, @-mail, телефону, сторінок в соціальних мережах і т.п.).
9. Групування .
Розподіл матеріалу за групами. Спочатку об’єднують матеріал у групи за певними ознаками і запам’ятовувати вже об’єднану інформацію набагато легше). Наприклад, номери мобільних, стаціонарних телефонів, ідентифікаційні коди і т.п.
10. Піктограма.
Піктограма– це невеличкий схематичний малюнок, що несе в собі спеціально визначений зміст. Піктограма в образній формі ніби шифрує словесний зміст. Найкраще допомагає людям з недостатнім розвитком слухової пам’яті і хорошим розвитком зорової.
Не кожній людині від природи дана досконала пам'ять, здатна освоїти необхідну їй інформацію. Звичайно, можна використовувати для зберігання інформації різні паперові, аудіо-, відео - та комп'ютерні носії, однак в сучасних умовах необхідно велику кількість даних зберігати у власній пам'яті. І не просто зберігати, а мати можливість її ефективно використовувати.

Отже, що ж таке сучасна мнемотехніка?
Це можливість накопичувати в пам'яті велику кількість точної інформації. Це економія часу при запам'ятовуванні - процес запам'ятовування повністю контролюється. Це збереження відомостей в пам'яті - те, що ви запам'ятали, вам більше не доведеться вчити заново. Це потужне тренування уваги і мислення. Це реальний шанс швидко освоїти кілька нових спеціальностей та стати професіоналом у своїй області. Це можливість користуватися інформацією: людина може застосовувати знання тільки тоді, коли вони знаходяться в голові. Це просто відмінна гімнастика для мозку - мозок потрібно тренувати, щоб він не атрофувався.
Шерлок Холмс -- відомий інтелектуал - любив говорити: «Найбільш досконалий в світі мозок іржавіє без діла ». 


Немає коментарів:

Дописати коментар